Зміна нашої поведінки і повернення на “вірний шлях” є складовою покаяння, але лише однією з його складових. Справжнє покаяння також включає в себе повернення нашого серця і прагнень до Бога та відмову від гріха. Як пояснюється в книзі Єзекіїля, покаятися — означає “навернутися від … гріха, … робити право та справедливість: … заставу повернути … [і] ходити уставами життя, щоб не чинити кривди”.
Справжнє покаяння повинно включати в себе віру в Господа Ісуса Христа, віру в те, що Він може змінити нас, віру в те, що Він може простити нас, і віру в те, що Він допоможе нам уникнути подальших помилок. Завдяки такій вірі Його Спокута стає дієвою у нашому житті. Коли ми “згодом усвідомлюємо” і “розвертаємося” за допомогою Спасителя, ми можемо відчути надію в Його обіцяннях і радість прощення. Без Викупителя надія і радість, властиві покаянню, зникають, і покаяння просто стає незначною зміною поведінки. Але, виявляючи віру в Нього, ми стаємо наверненими в Його здатність і прагнення прощати гріх. …
Замість того, щоб виправдовуватись, хай нашим вибором буде покаяння. Через покаяння ми, подібно до блудного сина із притчі, можемо спам’ятатися і замислитися над вічним значенням наших дій. Коли ми розуміємо, як наші гріхи можуть вплинути на наше вічне щастя, ми не лише щиро покаємося, але також і будемо намагатися стати кращими. …
Той факт, що ми можемо покаятися, є радісною звісткою євангелії! Провина може бути “змита”. Ми можемо сповнитися радості, одержати прощення наших гріхів і мати “спокій у свідомості”. Ми можемо звільнитися від відчуття розпачу і з полону гріха. Ми можемо наповнитися чудовим світлом Бога і нам “не болітиме більше”. Завдяки нашому Спасителю, покаяння є не лише можливим, але також і радісним.
“Покаяння: радісний вибір”, Генеральна конференція, жовтень 2016 р.